Новини

Ми можемо очікувати, що з приходом весни усе “розквітне”: не тільки на вулиці, але й настрій. Але може статися навпаки: відомо, що організм людей по-різному адаптується до змін погоди. І прихід нового сезону дійсно впливає на наше ментальне здоров’я. Тому, навіть якщо сонце вже б’є променями в вікно, бути не в доброму гуморі навесні – нормально.
Чому так відбувається і як з цим впоратися, читай у каруселі.
І пам’ятай (в будь-який сезон): ми не можемо зупинити планету, скасувати зміну пір року та інші речі, що нам не під силу. Але можемо взяти відповідальність за своє ментальне здоров’я та подбати про нього

Нерідко, щоб підтримати людину в скорботі, ми намагаємося прискорити процес горювання, заперечити переживання або заспокоїти фразами на кшталт «Втрати роблять нас сильнішими». Проте це так не працює.
Горювання — природна реакція на втрату. Неможливо прожити цей процес за людину або пришвидшити його. Найкращий шлях підтримати — бути поруч, запропонувати допомогу, надати безпечний простір для взаємодії.

Гратися — але так, щоб не боятися — чи є ця можливість зараз в українських дітей? Коли повітряні тривоги лякають, коли сумуєш, бо відчуваєш, як стурбовані батьки війною.
Наші діти чутливі і не завжди можуть впоратися зі своїми емоціями. Тож завдання дорослих — підтримувати їх і навчити давати раду усім почуттям
У серії відеороликів «Гратися і не боятися» батьки дітей 2–6 років дізнаються, як відволікти дитину від переживань і зацікавлювати. Як навчити дітей розрізняти емоції й екологічно впоратися з негативними. Як заспокоюватися під час повітряних тривог і як допомогти малечі під час кризових ситуацій bit.ly/gratisya-i-ne-boyatisya
Так, щоб гратися і не боятися
Проєкт ініційований представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні в межах Всеукраїнської програми ментального здоровʼя «Ти як?». А представлять ці рекомендації дитяча психологиня Світлана Ройз та співачка TARABAROVA (official) разом з експерткою дошкільної освіти Solja Boikovych

Коли близька людина йде на фронт — це стрес для всієї родини. Страх утрати, постійні тривога і втома — усе це накопичується, виснажує і може призводити до порушень ментального здоровʼя.
Війна змінює всіх, тож після повернення військових додому налагодження стосунків у родині стає випробуванням — у колі близьких ветерани отримують необхідну для відновлення підтримку або ж опиняються в ситуації нерозуміння та взаємних звинувачень.
Родині, яка чекає маму чи тата, сина, дочку або ж брата з війни, варто бути готовою до того, що вони можуть повернутися «іншими». Що рідна людина ще деякий час «воюватиме» і потребуватиме нашого терпіння. Зібрали кілька порад, які допоможуть підготуватися до зустрічі з військовими та полегшать період адаптації

Памʼятаємо, що ви любите вправи на усвідомленість (або ж майндфулнес) Це справді класний інструмент боротьби зі стресом і тривожністю — водночас приємний і доступний, де б ми не були. Головне — зосередитися на моменті «тут і зараз» та залучити якомога більше органів чуття.
Коли стресу забагато, нам важко зосередитися: ми гальмуємо, тут пропускаємо, там недочуваємо, в обід нарешті поснідаємо, а чим — за годину вже не памʼятаємо Техніки майндфулнес допомагають переключатися, а ще — дають мозку простір для заспокоєння і концентрації.
Якось ми вже тренувалися на ранковій каві, улюбленій музиці, нюхали жовтень… Робили вправу навіть у душовій кабіні. Спробуйте цього разу просту техніку з улюбленою стравою чи смаколиком.
Більше подібних технік тепер знають і сімейні лікарі, які пройшли навчання за програмою ВООЗ mhGAP та можуть надавати підтримку з ментального здоровʼя. Розкажіть «сімейному» про свою тривожність

Зациклене погане мислення з часом штовхає людей до негативу та нещастя, і рішення, яке ви знаходите, це чудове, тихе місце, особливо якщо ви перебуваєте на природі чи вдома, місце з тьмяним освітленням, прислухайтеся до себе, прислухайтеся до свого внутрішнього сам, це дуже добре

Назад до цивільного життя повертається все більше захисників і захисниць України. Це наші однолітки, однокласники, це люди, які стоять поруч у метро чи на касі, і мало що видає в них ветеранів війни. Власне, як і те, крізь що вони проходять, аби повернутися не лише додому, а й до нормального життя.
Це Дмитро. У 2022 році він добровільно вступив до ЗСУ, опанував саперну справу, виконував бойові задачі. Пізніше отримав складну травму і втратив ногу. Каже, найстрашніше було — розповісти дружині.
Зараз Дмитро повертається до цивільного життя: знову дарує коханій квіти, пристосовується до улюбленої справи — організовує свята. І лиш коли запитуємо, зізнається — не завжди спить уночі, а інколи закривається у ванній, аби рідні не бачили сліз. Схожу боротьбу, вже власну, нині ведуть тисячі побратимів і посестер Дмитра. Попри складний досвід, фізичні й моральні травми вони так само прагнуть жити. І ми можемо їм у цьому допомогти — підтримати у відновленні, яке вони вже почали.
За підтримки IREX та USAID Всеукраїнська програма ментального здоровʼя «Ти як?», ініційована Оленою Зеленською, розпочинає нову кампанію — за участі ветеранів і для ветеранів. Її мета — показати захисникам і захисницям, що вони не самі, що їхні життя тривають, а допомога — поруч: у телефоні, онлайн та у ветеранських просторах, де всі свої. Тому до кампанії також долучаються проєкти, благодійні фонди та громадські організації, готові надати професійну підтримку спеціалістів кожному й кожній.
Водночас цивільним прагнемо нагадати, що наша підтримка теж важлива. Що перед нами — не «котики», а насамперед воїни, які будуть вдячні за повагу і людяність. Памʼятаймо про це щодня і де б не були, коли кортить запитати «А як там було?». Пам’ятаймо й тоді, коли просто хочеться сказати «Дякую»

Пам’ятаймо, що батьки дітей з інвалідністю не потребують особливого ставлення чи специфічного спілкування. Вони такі ж батьки, як усі інші.
Будьмо добрішими, чуйнішими, відкриваймося до спілкування та навчаймося одне в одного бути сучасними мамами й татами. Прийняття кожного таким, який він є, лиш допоможе розвіяти хибні уявлення про дітей з інвалідністю та їхніх батьків.
Зібрали поради з ініціативи радниці-уповноваженої президента України з прав дитини і дитячої реабілітації Дар’ї Герасимчук у межах інформаційної кампанії «Діти як діти».

Щойно стає відомо про постраждалих через ворожі обстріли, на допомогу поспішають рятувальники, медики, а також психологи, готові надати допомогу тим, хто зазнав гострої реакції на стрес.
Якщо ви прагнете допомогти постраждалому і бачите поруч спеціаліста — кличте на допомогу. Якщо ж саме в цю мить психолога поруч немає, а людина впадає в ступор, плаче, тремтить чи втрачає самоконтроль — знадобляться базові знання першої психологічної допомоги.
Певні прояви гострої реакції на стрес потребують чітких дій. Згадуємо сьогодні, як можна допомогти людині до прибуття спеціаліста.
Що таке гостра реакція на стрес та які її можливі наслідки, розповідаємо у попередньому пості.

Одним із важливих пріоритетів у діяльності закладів освіти залишається забезпечення психологічної стійкості здобувачів освіти. Педагогічні працівники мають забезпечувати психологічну складову організації освітнього середовища, створюючи умови, що сприятимуть розвитку особистості кожної дитини, збереженню здоров’я та формуванню готовності до самостійного життя.
Ментальне здоров’я є важливою складовою психофізичного розвитку здобувачів освіти, що поєднує здоровий дух, гарне фізичне самопочуття та психіку людини із соціальним складником.
29 січня 2024 року з метою створення умов для збереження і розвитку психічного здоров'я учасників освітнього процесу, класним керівником 10 класу Павлюк В.А. було проведено захід « Як подбати про себе?». Завдання заходу: підвищити рівень обізнаності учнів про психічне здоров'я; ознайомити учасників освітнього процесу зі способами подолання негативних емоцій; формувати навички саморегуляції, релаксації; формувати позитивний образ класного колективу. Під час заняття учні 10 класу формували навички стресостійкості, подолання страхів; знайомились з емоційними реакціями під час війни та способами відновлення власного ресурсу. Також учасникам заняття були продемонстровані різні техніки та методики для відновлення оптимального психологічного стану.

Тривожність і відчуття напруги в тілі — основні наслідки тривалого стресу, згідно з останнім дослідженням Gradus Research за жовтень 2023 року. Ці симптоми — вагома причина звернутися до спеціаліста або свого сімейного лікаря, який пройшов навчання за програмою ВООЗ mhGAP і тепер може надавати підтримку з ментального здоров’я.
Якщо ваш сімейний лікар ще не проходив навчання за програмою mhGAP, ви все одно можете до нього звернутися та попросити знайти в системі фахівця, який зможе допомогти.
Якщо ж у вас немає сімейного лікаря, ви можете знайти його у своєму регіоні просто зараз:
скористайтеся онлайн-мапою на сайті НСЗУ
або зателефонуйте 16-77

Стан ментального здоров'я залежить від багатьох чинників: соціальних, екологічних та навіть від екологічних. Здатність отримувати задоволення від життя - основна риса ментального здоров'я людини. Психічне здоров'я значною мірою залежить від атмосфери у сім'ї, дитячого досвіду, соціального оточення. Особливо важливим є сприятливе середовище зростання для дітей та підлітків, у яких психіка лише формується.

Періоди темряви через можливі відключення електроенергії буде легше пережити, якщо підготуватися до них заздалегідь. Окрім речей першої необхідності — ліхтариків, батарейок, теплого одягу — варто подбати про те, як допомогти дітям здолати тривожність та зробити час без світла комфортним і затишним, наскільки це можливо
Страх темряви — це, з одного боку, віковий страх у дітей, з іншого — один із наслідків тривалого стресу. У темряві ми втрачаємо відчуття кордонів, тіла та орієнтацію в просторі. Будьте обережні з доторками до дитини. Перше, що необхідно зробити, — дати відчуття простору: «Стіни тут, стеля ось там».
Контроль повертає відчуття впевненості. Домовтеся з дитино, за що вона буде відповідати — вмикати ліхтарик, дбати про свою іграшку чи улюбленця. А щоб відволікти дитину, запропонуйте пограти в ігри. Гра — найпростіший спосіб трансформувати напругу.

Аби вивільнити емоції, пограйте з дитиною в оркестр і диригента
Для цієї гри вам знадобляться музичні інструменти. Звісно, дитині буде цікавіше зробити їх з підручних матеріалів: барабани з відер і каструль, маракаси з пляшок чи харчових контейнерів із крупою тощо.
Коли музиканти будуть готові до концерту, диригент змахує рукою вгору — це сигнал для оркестру грати гучніше, рукою вниз — тихіше, збирає руку в кулак — зупинитися. Під час гри можна мінятися з дитиною ролями.
Проста гра також навчить малечу працювати в команді, брати на себе відповідальність, а ще принесе позитивні емоції (хіба що не сусідам ).

Згадуємо прості техніки дихання, які стануть у пригоді в стресових ситуаціях
«Дихання по квадрату» — одна з найпоширеніших технік, яка допоможе опанувати емоції, знизити відчуття тривожності, наситить організм киснем. Вона не потребує особливих умов, тож виконати її можна будь-де: вдома, в машині, в школі чи в укритті.
Уявіть перед собою квадрат. Зосередьтеся на диханні та рухайтеся зором по гранях фігури — на вертикальних робимо вдих/видих, на горизонтальних — паузи:
неспішно вдихаємо і рахуємо до чотирьох;
робимо паузу і теж рахуємо до чотирьох;
поволі видихаємо (1,2,3,4);
робимо паузу (1,2,3,4).
Повторіть вправу кілька разів. Якщо відчуваєте дискомфорт, спробуйте інший ритм, який буде зручним для вас

Поговоріть про своє ментальне здоров'я із сімейним лікарем
Не варто недооцінювати вплив ментального здоров'я на фізичне. Особливо він посилився під час війни, коли суттєво зросли навантаження на психіку кожного з нас.
Зокрема й тому фахівці первинної ланки (серед них і сімейні лікарі) наразі навчаються за програмою ВООЗ mhGAP. Отримані знання дозволяють їм виявляти проблеми з ментальним здоров’ям, які також можуть вплинути на здоров’я фізичне.
Слід пам’ятати, що сімейний лікар не замінить психолога, психотерапевта чи психіатра, але у разі потреби зможе надати пацієнту підтримку чи перенаправити до вузьких спеціалістів.
Аби знайти лікаря з відповідною підготовкою у своєму регіоні:
скористайтеся онлайн-мапою на сайті НСЗУ
або зателефонуйте за номером 16-77

Коли рідні чи близькі нам люди йдуть на фронт, це випробування і подвійний стрес для всієї родини. Та ще складніше дати собі раду з цим малечі, яка не має відповідей на безліч запитань і сприймає реальність дещо інакше.
Сьогодні тисячі українських дітей чекають з фронту дідуся, брата, маму чи тата, а дехто і обох батьків. В цей період малеча особливо вразлива і як ніколи потребує підтримки.
Психологи Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" радять за можливості не розривати зв’язок дитини з близькою людиною, висловлюватися обережно, але бути щирими, а ще — не забувати про активності, які допоможуть пережити тривогу і смуток

Під час повітряної тривоги ми можемо впіймати себе на моторошній думці, що чекаємо вибухів, а коли чуємо їх — ніби відчуваємо певне полегшення. Так само підсвідомо можемо романтизувати хвилини небезпеки, коли загроза минає — згадувати обстріли, час в укритті чи блекаути з певним теплом, і це лякає
Забіжимо наперед, аби заспокоїти тих, кому ці відчуття теж знайомі: ви точно не збожеволіли і не стали жорстокими — так працюють захисні механізми нашої психіки (і це добре, що вони працюють).
Як і чому виникає ця гра нашого розуму, пояснює психологиня UNICEF Ukraine Надія Браницька.

Усі ми час від часу відчуваємо тривожність Зазвичай хвилювання через певні події чи буденні клопоти триває недовго — від кількох хвилин до кількох днів. Але для деяких тривожність — це не просто напружений день чи занепокоєння.
Як наслідок тривалого стресу вона може тривати протягом тижнів, місяців і навіть років. Може переростати у тривожний розлад і заважати людині жити повноцінним життям.
Пам’ятаймо про це та поважаймо одне одного
Якщо ви чи ваші близькі страждаєте на постійну тривожність, спробуйте щоденні вправи й техніки для заспокоєння, перегляньте свій графік — переконайтеся, що достатньо відпочиваєте, повноцінно харчуєтеся, знаходите час для себе. Якщо вам не вдається подолати тривожність самотужки, не соромтеся звернутися до спеціаліста.

Зараз нам може здаватися, що позаплановий вихідний чи відпустка — це щось недоречне або й заборонене. Та варто пам’ятати, що для нормальної роботи організму відпочинок є необхідним, а особливо в умовах тривалого стресу.
Якщо вранці буквально примушуєте себе сісти за роботу, вдень ледь стягуєте, а ввечері хочете, аби вас просто не чіпали — візьміть перерву.
Вимкніть телефон і нарешті добре поспіть;
приготуйте щось смачне та неординарне;
поскладайте пазли чи конструктор;
послухайте нові альбоми чи подкасти;
почніть нову книгу;
згадайте, які фільми пропустили через брак часу;
влаштуйте собі прогулянку містом, загляніть до кав’ярні;
зробіть удома перестановку, повикидайте непотріб;
помедитуйте;
сходіть у басейн чи до тренажерної зали.
Не переймайтеся тим, що ви будете робити та чи не згаєте час. Не згаєте, адже зможете переключитися та відновити сили